Прийшла осінь і наповнила усе своїм існуванням. Вже від неї нікуди не сховатися. На дворі стає холодно і треба вдягатися тепліше. Шукати прихистку для того, щоб втримати те тепло, яке в нас триває.
Осінь приходить з якимось сумом. Руки робочих опускаються. Хочеться додому, сховатися від цих наступів холоду. А серце поволі починає шукати того хто міг би зігріти його у люту зиму. Воно розглядається туди і сюди і намагається розгледіти тих, хто поруч. Розум будує стратегію на майбутнє.
Я завжди любив осінь. Вона, приносячи смуток, звертає мої думки до Нього. Саме в цей період любив творити Олександр Пушкін. Саме осінь, золота осінь, була період для його праці як письменника.
Що я в цю осінь збираюся робити? Я дивлюся на неї і мені будь за що хочеться щоб вона була зі мною. Просто бачити її поруч і мати змогу перебувати поряд з нею. Це саме перше моє прагнення.
Я зовсім не думаю про якісь великі плани. Я знаю, як осінь тисне на розум. Вона, даючи якусь мрійливу надію невідомо на що, позбавляє розум надійно думати і щось планувати. Тому я розуміючи це зовсім не збираюся починати якісь великі роботи. Мені просто хочеться перетривати цей період. Зберегти у собі краплю тепла для того, щоб ожити на весні.
І зараз в цей час я з такою прихільністю і сподіванням думати про Тебе. Мені здається. Що лише Ти спроможен втримати від застигання мою кров. Лише Ти може не дати обману себе цими лихими сподіванням осені. Тобі я довіряюся. Я також хочу захисти усіх, які будуть зі мною.
Я знаю нас чекають нелегкі часи. Прийдуть спокуси і буде здаватися, що єдиним варіантом буде покинути боротьбу для того, щоб зберегти себе. Мало хто вистоїть. І багато буде тих, хто зламається і покине зброю. Мені ж лише залишається молитися і сподіватися. Прагнути справедливості і думати про інших. Щоб не дати звести своє серце.
О, серце, ти таке зрадливе! Невже ти нікого не любиш? І ладне на все, щоб залишитися при житті. Як з тобою жити? Куди з тобою прагнути на великі мрії та сподівання? Тому я стаю на коліна і прошу Його, щоб Він зберіг мене. Я вірю в Його силу. Я сподіваюся на Нього.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Феноменология смеха - 2 - Михаил Пушкарский Надеюсь, что удалось достичь четкости формулировок, психологической ясности и содержательности.
В комментарии хотелось бы поделиться мыслью, которая пришла автору вдогонку, как бонус за энтузиазм.
\\\"Относительно «интеллектуального» юмора, чудачество может быть смешным лишь через инстинкт и эмоцию игрового поведения.
Но… поскольку в человеческом обществе игровое поведение – это признак цивилизации и культуры, это нормальный и необходимый жизненный (психический) тонус человека, то здесь очень важно отметить, что «игра» (эмоция игрового поведения) всегда обуславливает юмористическое восприятие, каким бы интеллектуальным и тонким оно не было. Разве что, чувство (и сам инстинкт игрового поведения) здесь находится под управлением разума, но при любой возможности явить шутку, игровое поведение растормаживается и наполняет чувство настолько, насколько юмористическая ситуация это позволяет. И это одна из главных причин, без которой объяснение юмористического феномена будет по праву оставлять ощущение неполноты.
Более того, можно добавить, что присущее «вольное чудачество» примитивного игрового поведения здесь «интеллектуализируется» в гротескную импровизацию, но также, в адекватном отношении «игры» и «разума». Например, герой одного фильма возвратился с войны и встретился с товарищем. Они, радуясь друг другу, беседуют и шутят.
– Джек! - спрашивает товарищ – ты где потерял ногу?
- Да вот – тот отвечает – утром проснулся, а её уже нет.
В данном диалоге нет умного, тонкого или искрометного юмора. Но он здесь и не обязателен. Здесь атмосфера радости встречи, где главным является духовное переживание и побочно ненавязчивое игровое поведение. А также, нежелание отвечать на данный вопрос культурно парирует его в юморе. И то, что может восприниматься нелепо и абсурдно при серьёзном отношении, будет адекватно (и даже интересно) при игровом (гротеск - это интеллектуальное чудачество)\\\".
